Обслуговуючі кооперативи - рішення для сільського водопостачання в Україні

30.01.2012

Обслуговуючі кооперативи - рішення для сільського водопостачання в Україні

Після розпаду Радянського Союзу коштів для утримання та обслуговування централізованих систем водопостачання в українських селах не було достатньо. Як наслідок - багато водопровідних систем занепали і рівень надання послуг став низьким. У сільській місцевості багато домогосподарств перейшли на використання інших – поліпшених - джерел питної води. Однак, відсутність якісних підземних вод вимагає пошуку інших технологічних рішень. Інноваційна модель водопостачання, утримання та обслуговування, орієнтована на громаду, була розроблена DESPRO/ Skat і реалізована в 33 громадах України. На етапі впровадження моделі використано різні організаційно-правові підходи, включаючи обслуговуючий кооператив. Діяльність обслуговуючих кооперативів базується на залученні отримувачів вигод (бенефіціаріїв) на всіх рівнях планування, реалізації, утримання та обслуговування. Такий підхід передбачає справедливість і участь громадян та розглядається як стійкий з точки зору довгострокового надання послуг в межах існуючих правових та економічних умов, а також демонструє значний потенціал для його подальшого поширення.

Розташована у Східній Європі, Україна є однією з найбільших країн Європи. Ії територія складає близько 603 600 км², з населенням 45,7 млн. (2011), що проживають у 886 міських поселеннях і в 28 552 селах. Середня щільність населення становить близько 76 осіб/км2.
Кліматичні умови характеризуються чіткими регіональними відмінностями, з високим рівнем опадів на заході і півночі (близько 1200 мм на рік) і близько 400 мм на рік на сході і південному сході. Сільськогосподарське та промислове виробництво, видобуток корисних копалин є важливими галузями економіки України. Середній рівень доходів у 2011 році складає приблизно 2,5 тис. грн./ особа / місяць. У сільській місцевості, де більшість населення живе на доходи від сільського господарства, середній дохід значно нижчий: 1,7 тис. грн. / особа / місяць.
Україна стала незалежною 1991 року. За радянських часів стан інфраструктури водопостачання і рівень обслуговування у містах можна було порівняти з розвиненими країнами. У сільській місцевості ситуація була зовсім іншою. У той час як в містах водопостачання надавалося як послуга, у сільській місцевості постачання води населенню було сильно пов'язане з діяльністю аграрного сектору, в основному: колгоспів або радгоспів. Колгоспи і радгоспи були двома складовими соціалістичного сільськогосподарського сектора, які почали з'являтися в сільському господарстві СРСР після Жовтневої революції 1917 року як альтернатива індивідуальному або сімейному фермерству.
Сільське водопостачання слугувало стимулом для утримання населення на селі та залучення до праці у сільському господарстві. Забезпечення водою було безкоштовним (дуже рідко – за малу фіксовану плату), а витрати на виробництво води покривалися сільськогосподарськими підприємствами або субсидувалися державою.
Після розпаду СРСР сільські громади стикнулися з різними проблемними питаннями. Фінансування надання комунальних послуг, утримання та обслуговування інфраструктури водопостачання різко скоротилося або припинилося взагалі. Відсутність коштів призвела до зниження продуктивності систем водопостачання і водовідведення та збільшення кількості аварійних ситуацій. Оскільки колишня система управління не розвивала місцевого потенціалу та не створювала сталих інституційних та фінансових механізмів, після 1991 року розмаїття організаційно-правових моделей для водопостачання, особливо на селі, майже не було. Крім того, досвіду соціальної мобілізації сільського населення також бракувало.
Після здобуття незалежності повноваження щодо організації надання комунальних послуг, включаючи водопостачання, були передані на рівень місцевого самоврядування - в села, селища та міста. Однак, на практиці трансфер адміністративних повноважень не був підкріплений фінансовими механізмами. Все ще органи місцевого самоврядування не мають достатніх фінансових ресурсів, необхідної автономії для прийняття інвестиційних рішень, як наслідок - не можуть забезпечити належний рівень послуг. Місцеві бюджети сильно залежать від трансфертів із державного бюджету.
Централізованим водопостачанням були забезпечені не всі сільські населені пункти. До того ж більшість існуючих у селах водопровідних систем були побудовані 40-50 років тому і рідко відновлювалися або реконструювалися. За даними Спільної Моніторингової Програми ВООЗ/ЮНІСЕФ, з різних причин, за роки незалежності показник охоплення централізованим водопостачанням у сільській місцевості скоротився із 50 до 25 відсотків (Рис. 1). У більшості випадків домогосподарства намагалися замінити відсутню або неякісну послугу водопостачання, поліпшуючи свої власні джерела або будуючи нові криниці. Так, з 2000 року частка населення, що використовує інші джерела, таких як струмки, криниці, неглибокі свердловини значно зросла. Близько трьох четвертих від загальної кількості сільського населення (приблизно 11 млн. сільських жителів) усе ще використовують для питного водопостачання воду з верхнього водоносного горизонту.

Використання криниць для питного водопостачання в Україні пов'язано з низкою проблем. Витрати на риття індивідуальної криниці (на глибині 10-15 метрів нижче поверхні) і установка обладнання (приблизно 7-8 тисяч гривень) для сільського населення є досить високими, беручи до уваги низький середній рівень доходів у сільській місцевості. Крім того, у багатьох регіонах країни якість води у верхньому водоносному горизонті підземних вод є низькою. Це спричинене впливом промисловості, сільського господарства, а також відсутністю належних систем очищення та каналізації. Очищення води з приватних криниць є досить дорогим для сільських домогосподарств, а інші варіанти забору води, такі як збір дощової води, не є поширеними.
Тому найбільш перспективним технічним варіантом для питного водопостачання є використання систем централізованого водопостачання, під’єднаних до глибоких свердловин з доступом до води з нижніх підземних водоносних горизонтів.

Хоча проектування та будівництво водопровідних систем, заснованих на свердловинах, є складною задачею, існують ще складніші питання: організація сталого управління, фінансування водопостачання в сільській місцевості. Основні проблеми стосуються фінансової стійкості інвестицій, утримання та обслуговування нових систем водопостачання через відсутність бюджетного фінансування. Також спостерігається недостатній рівень технічних знань та організаційного потенціалу на місцевому рівні. Зокрема, традиції щодо залучення та участі громадян серед місцевої влади та населення не є розвиненими.
На національному рівні чіткої стратегії для розвитку водопостачання в сільській місцевості до цих пір не визначено. У той же час існуюча правова база дозволяє здійснювати водопостачання за участю громади. Подібні громадські ініціативи (проекти) щодо водопостачання можуть бути орієнтовані як на об’єднання споживачів (некомерційна діяльність), так і на провадження водопостачання у форматі підприємницької діяльності.
DESPRO – це Швейцарсько-український проект «Підтримка децентралізації в Україні». Проект здійснюється за фінансової підтримки Швейцарської Конфедерації, що надається через Швейцарську Агенцію розвитку та співробітництва (SDC) і виконується компанією Skat, Швейцарія. Протягом 2007-2009 років за підтримки DESPRO сплановано та реалізовано 40 проектів громад з децентралізованого водопостачання у двох регіонах України: Вінницькій області та АРК.
Важливим є відзначити те, що термін «децентралізоване» щодо водопостачання стосується організаційного аспекту моделі та не має нічого спільного із розподілом на види технологічного процесу організації водопостачання, як «централізоване – нецентралізоване».

У цій аналітичній записці представлено та проаналізовано два підходи до водопостачання, заснованого на участі громади, – «Обслуговуючий кооператив» та «Підприємство на базі громади», також досліджено потенціал цих підходів щодо їх подальшого поширення

Модель децентралізованого водопостачання DESPRO базується на соціальній мобілізації та активній участі бенефіціаріїв. Соціальна мобілізація пов’язана із потребою розбудови потенціалу та процесів співпраці в рамках громади, щоб вирішувати питання спільної значимості, такі як сільське водопостачання, поводження з побутовими відходами та інші, що представляють суспільний інтерес. Соціальна мобілізація залучає місцеве населення та всі відповідні рівні влади. Завдяки соціальній мобілізації можуть бути залучені значні фінансові внески бенефіціаріїв у поліпшення комунальних послуг, таких як водопостачання.

У межах моделі децентралізованого водопостачання в рамках DESPRO усі зацікавлені сторони є залученими із самого початку.

Такими зацікавленими сторонами на місцевому рівні є наступні:

Сільська громада як група людей, що мешкають на одній території (село, або навіть частина села), поєднані однотипними умовами проживання.
Організація на базі громади (ОБГ) як юридична особа (офіційно зареєстрована) – організація, що створюється членами сільської громади на основі спільних інтересів та погоджених цілей. На практиці ОБГ може мати різну організаційну-правову форму. В Україні громадяни мають право на об’єднання у громадські організації, органи самоорганізації населення (наприклад, вуличні комітети), кооперативи та в інші форми недержавних некомерційних організацій.
Підприємство на базі громади (ПБГ) – у переважній більшості випадків організація створена членами ОБГ (або фізична особа, обрана ОБГ) з метою утримання та обслуговування системи водопостачання. Потреба організаційно розділити ОБГ та ПБГ на різні організаційно-правові форми витікає із випадків, коли ОБГ законом обмежена у праві утримувати та/або обслуговувати систему. Для прикладу, в Україні органи самоорганізації населення, якщо і можуть замовляти будівництво чи ремонт систем водопостачання, а також мати їх у власності, не наділені правом обслуговувати ці системи, надаючи послуги мешканцям.
Сільська рада є відповідальною за організацію надання публічних послуг, включаючи водопостачання, на відповідній території. Рада також відповідає за розподіл фінансів для виконання заходів, спрямованих, зокрема, на водопостачання.
Районні органи влади (рада та державна адміністрація) відповідають за координацію регіонального розвитку та за захист спільних інтересів громад району. Районна влада має у розпорядженні певні кошти в рамках державних і регіональних цільових програм. Ці кошти можуть бути доступні сільським громадам для виконання відповідних програм на території села.

На пілотній стадії було апробовано два підходи:

1) Підхід «Обслуговуючий кооператив»
Обслуговуючий кооператив є некомерційною недержавною юридичною особою. Обслуговуючий кооператив є членською організацією – він ініціюється і створюється шляхом об'єднання фізичних та / або юридичних осіб. Обслуговуючий кооператив може бути створений для забезпечення такими послугами, як водопостачання, членів кооперативу, а також інших осіб.
З моменту державної реєстрації кооператив набуває усієї повноти наданих законом можливостей: укладає угоди, відкриває рахунки, набуває майнові та немайнові права.
Членами кооперативу можуть бути як фізичні (з 16 років), так і юридичні особи. На практиці членами сільського кооперативу стають представники домогосподарств (по одному від кожного), адже вважається, що члени кооперативу діють також і в інтересах усіх членів своєї сім’ї.
Право юридичних осіб ставати членами кооперативу є дуже важливим. У такий спосіб можна залучити до участі підприємства, установи і організації, що розташовані на території села і є водоспоживачами. При прийнятті рішень у кооперативі діє правило: «один член організації – один голос».
Кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації, та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом. Обслуговуючий кооператив може мати у власності інженерні мережі, зокрема, систему водопостачання, за умови набуття права власності в установленому законом порядку.

2) Підхід «Підприємство на базі громади»
У межах іншого підходу для сільського водопостачання – «Підприємство на базі громади» (ПБГ), приватний підприємець або приватне / комунальне підприємство за контрактом з власником інфраструктури (ОБГ або сільська рада) надає послуги споживачам. У випадку з приватним підприємцем, як правило, це людина, яка була обрана серед сільських жителів для надання послуг водопостачання і офіційно зареєстрована.
Підхід «Підприємство на базі громади» тією чи іншою мірою містить бізнес-компонент, і тому його не можна назвати до кінця некомерційним. Однак, відповідно до законодавства, цей підхід залишає можливість для безпосередньої участі громадян у таких сферах як: планування, фінансування, здійснення необхідних поліпшень технічної частини водопостачання. У той же час навряд чи може мати місце залучення громадян до експлуатації та обслуговування.

В обох підходах ОБГ інвестує кошти в інфраструктуру і може бути власником об’єктів водопостачання. У деяких випадках інфраструктура знаходиться у комунальній власності. Крім того, в обох випадках соціальна мобілізація відіграє важливу роль для виконання проекту громади та залучення бенефіціаріїв, у тому числі їх фінансових внесків.
Важливою відмінністю між цими двома підходами є спосіб організації надання послуг та правові наслідки. В українському контексті це має значення, адже існує брак можливостей для стягнення платежів та обмежені можливості приватного сектору у наданні послуг належної якості за умов нестачі обігових коштів. Зважаючи на юридичний статус, приватний підприємець несе відповідальність за його/її бізнес-зобов'язання усіма своїми активами. Це означає, що діяльність приватного підприємця несе високі ризики, коли споживачі не сплачують рахунки за воду. Іноді на практиці ОБГ бере на себе відповідальність за сплату її членами рахунків за воду, хоча така відповідальність не має юридичної сили, та й забезпечити виконання цього зобов’язання в правових межах важко.

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ У ЗАПРОВАДЖЕННІ МОДЕЛІ
У межах І Фази DESPRO (2007-2009) 40 проектів із запровадження/покращення децентралізованого водопостачання реалізовано у 33 партнерських громадах у двох регіонах: Вінницькій області та АРК. Відбір 33 громад проводився на основі конкурсу, з використанням чітких критеріїв відбору. У переважній більшості відібраних громад водопостачання було одним із пріоритетних питань, тому громади демонстрували значну потребу у запровадженні саме децентралізованого водопостачання.
Реалізація 40 проектів забезпечила сталим водопостачанням близько 15 тисяч сільських мешканців (5400 домогосподарств). У кожній громаді було створено ОБГ. Проекти також покращили знання та вміння стосовно соціальної мобілізації, визначення потреб, проектного планування, моніторингу та фінансування
Застосування обох означених підходів вже має свою історію в Україні. Зокрема, підхід «Підприємство на базі громади» був апробований та просувався головним чином Програмою розвитку та інтеграції Криму ПРООН (ПРІК ПРООН) в період з кінця 1990-х до другої половини 2000-х років. Ґрунтуючись на отриманому досвіді, ПРІК ПРООН розглядає підхід «Підприємство на базі громади» скоріше як перший крок для започаткування моделі децентралізованого водопостачання на базі громади. Цей крок згодом може еволюціонувати в іншу правову та інституційну форму, наприклад, кооперативи.
Це підтверджується і досвідом DESPRO. За останні роки деякі громади, обравши для обслуговування системи водопостачання приватного підприємця, згодом вирішили відмовитися від цього, створивши обслуговуючий кооператив.
Разом із тим виявити, чи має підхід «Підприємство на базі громади» потенціал для тривалого сталого надання послуг, має подальший моніторинг громад, де застосовується цей підхід.

Участь громадян
Участь громадян є ключовим фактором у рамках представленої моделі. Зокрема, коли мова йде про прийняття рішень, фінансові внески або участь у діяльності ОБГ. Усі члени громади, які живуть на території, що охоплюється системою водопостачання, запрошуються до членства в ОБГ. Згідно із законом, незалежно від розміру внеску в ОБГ, кожен член має один голос. Закон гарантує всім членам ОБГ право безпосередньо брати участь у її діяльності та право контролю за діяльністю органів управління ОБГ.
Є приклади, коли соціальна мобілізація забезпечила основу для реалізації підходу «Обслуговуючий кооператив» в окремій частині села на початковому етапі. Після досягнення успішного результату решта мешканців села усвідомила вигоди від даного підходу, що і призвело до розширення кооперативу.

Витрати та їх покриття
Загальний обсяг видатків на реалізацію проектів громад (включаючи проектування, інфраструктурні і організаційні витрати) під час пілотної фази склав близько 7,6 млн. гривень. Частка співфінансування з боку DESPRO склала 54% від загальної вартості проектів, місцеві органи влади інвестували близько 17%, у той час як члени громад вклали власні фінансові ресурси на рівні 29% від загальної вартості.
Упродовж стадії впровадження децентралізованої моделі спостерігається поступове збільшення частки внеску від бенефіціаріїв та органів влади. На початковому етапі DESPRO пропонував співфінансувати до 75% від загальної вартості проекту. Проте упродовж стадії реалізації частка місцевих партнерів істотно зросла: з 25% (запланованих) у 2007 році до 46% (фактичних) на кінець 2009 року.
Прогноз на 2011-12 рік щодо частки місцевих бюджетів та громад складає близько 73% від загальної вартості проектів. Ця позитивна динаміка в заміщенні донорських коштів місцевими ресурсами в значній мірі може бути пояснена підвищенням відповідальності зацікавлених сторін на місцях, що характеризується наступними важливими факторами:
•    розмір внеску DESPRO у кожен із проектів у переважній кількості випадків залишався незмінним;
•    часто громади (вже під час реалізації проекту) вирішували збільшувати обсяг робіт, які виконувалися, що вимагало додаткових коштів;
•    у тих громадах, де розглядалося питання про розширення завдань проекту, населення виявляло готовність вкладати додаткові кошти у проект;
•    у більшості випадків розширення обсягів проекту спонукало органи влади відшукувати можливості збільшення внеску бюджету та/або заміщення частини цього внеску нефінансовими внесками зі свого боку чи з боку спонсорів (наприклад, місцевих сільгосппідприємств);
•    об’єктивне зростання вартості товарів, робіт та послуг, частково спричинене впливом світової фінансової кризи (у т.ч., зростання курсу валют).
вирішували проблему не стільки покращення якості водопостачання, скільки доступу до якісної води. Це зумовило певну мотивацію громадян до участі у проекті, у тому числі до вкладення значних фінансових ресурсів.
Операційні та експлуатаційні витрати мають покриватися за рахунок тарифів (у випадку підприємства на базі громади) або членських або періодичних внесків членів обслуговуючого кооперативу. Розрахунок тарифу на водопостачання має відбуватися на основі затвердженої урядом стандартної методики. Цей розрахунок включає в себе такі компоненти витрат, як виробництво, продаж води, а також технічне обслуговування системи, амортизацію основних засобів, інвестиції та інші. Розрахований підприємством тариф підлягає затвердженню або схваленню відповідним органом місцевого самоврядування.
Кооператив також може використовувати затверджену методику для розрахунку плати за воду, щоб врахувати усі належні витрати. Проте процедура розрахунку та затвердження плати за воду у кооперативі відбувається за внутрішніми правилами.
Платежі, як правило, розраховуються за показаннями лічильників води, які встановлені в 95 відсотках домогосподарств у пілотних громадах.

Якість послуг
Завдяки реалізованим проектам рівень якості послуг із водопостачання значно зріс. У більшості пілотних громад вода подається зі свердловини (60-100 метрів) до водонапірної башти, а потім розподіляється між домогосподарствами. Наслідком покращених технічних та організаційних рішень стало цілодобове водопостачання. Якість води є належною і відповідає національним стандартам. У більшості випадків встановлено спеціальне обладнання для автоматичного вмикання / вимикання насосу з метою оптимізації використання ресурсів, наприклад, електроенергії.
Експлуатація та технічне обслуговування здійснюється оператором водопостачання – підприємством на базі громади або кооперативом. Оператор також несе відповідальність за взяття проб води два рази на рік для контролю якості та аналізу та отримання висновку від СЕС. В обслуговуючому кооперативі функції експлуатації та обслуговування можуть бути доручені одному-двом членам кооперативу, які мають необхідну кваліфікацію; часто це відбувається на добровільній основі.
В обох моделях контроль з боку громади за наданням послуг досить сильний. Незадоволення рівнем послуг може призвести і до зміни оператора

Попит
Підвищений попит на поліпшення якості послуг створює потенціал для мобілізації та залучення людей, а також для діяльності в інших сферах. Проте якщо попит у цільовій групі населення чітко не сформований, реалізація проекту вимагатиме додаткових зусиль Рівність та включеність
Рівний доступ різних соціальних груп до поліпшення якості послуг був однією із цілей у кожній пілотній громаді. Для громадян із низькими доходами, за рішенням ОБГ, застосовувалися різні варіанти участі: менший розмір вступного внеску, розстрочка у внесенні разових або періодичних платежів, нефінансові внески.
Кожна громада має право встановлювати власні правила щодо цих питань.

КЛЮЧОВІ НАДБАННЯ
Модель та підходи, засновані на участі громади, є перспективними для реалізації проектів з водопостачання в сільській місцевості у ситуації нестачі або відсутності бюджетного фінансування сільського водопостачання. Успішне впровадження подібної моделі великою мірою спирається на соціальну мобілізацію.
Підходи підприємства на базі громади та обслуговуючого кооперативу доводять свою прийнятність для планування, впровадження та експлуатації заснованих на базі громад систем водопостачання в сільській місцевості.
Пілотні проекти із використанням зазначених двох підходів покращили соціально-економічне становище громад у багатьох відношеннях. Однак, позаяк моніторинг реалізованих проектів розпочалася нещодавно, даних для оцінки сталості моделі ще дуже мало. Останні результати показують, що підприємства на базі громад зазнають труднощів для підтримання стабільності послуги за умови недостатнього рівня або взагалі відсутності оплати за послугу.
Соціальна мобілізація підвищує обізнаність громадян щодо вкладання власних ресурсів і коштів у будівництво та експлуатацію власних систем водопостачання наявними в них засобами. Частка зовнішнього фінансування проектів водопостачання за останні роки значно зменшується. У даний час 20-50% витрат покриваються за рахунок зовнішніх донорів. Кошти в основному використовуються для інвестицій в інфраструктуру, хоча немалий обсяг зовнішньої допомоги спрямовується й на підтримку, наприклад, інформаційне забезпечення, навчання та візити з обміну кращими практиками.
Активна участь усіх зацікавлених сторін, що послідувала за соціальною мобілізацією, з самого початку створила підґрунтя для того, щоб проектний підхід був прийнятий і підтриманий майже всіма місцевими органами влади, включаючи органи місцевого самоврядування та місцеві державні адміністрації. У результаті участі у проектній діяльності, усі основні «гравці» посилили свої спроможності щодо планування, виконання та підтримки проектів в галузі децентралізованого водопостачання.
Підхід «Обслуговуючий кооператив» для децентралізованого питного водопостачання було пілотовано в межах DESPRO в двох регіонах: Вінницькій області та АРК, і він демонструє великий потенціал для подальшого використання його в інших регіонах України. Так, громади трьох районів Сумської області, в межах чергового раунду конкурсу проектів DESPRO в даний час використовують даний підхід, створюючи у селах обслуговуючі кооперативи з метою вирішення питань покращення якості водопостачання.

ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ
1. Підхід «Обслуговуючий кооператив» для децентралізованого питного водопостачання на основі соціальної мобілізації був застосований у двох регіонах: Вінницькій області та АРК. Підхід демонструє значний потенціал для подальшого застосування і в інших регіонах України, з метою розширення масштабу змін.
2. Підхід «Підприємство на базі громади» має потенціал для ініціювання діяльності на початковій фазі проекту водопостачання. Діючі проекти з використанням цього підходу слід піддавати ретельній оцінці не предмет того, чи може цей підхід мати подальший розвиток та також слугувати рішеннями для довготермінового сталого надання послуги водопостачання.
3. З самого початку пряма участь, так само як і консультаційна підтримка відповідних зацікавлених сторін на місцевому, регіональному та національному рівні дозволяє місцевим органам влади дублювати, просувати і підтримувати підходи за участю громади відповідній території як у водопостачанні, так і в інших публічних послугах.
4. Для того, щоб уможливити збільшення масштабу змін внаслідок застосування моделі, варто:
-    детально описати модель та включити її в правові або методологічні рамки на національному рівні;
-    створити на національному / регіональному рівнях базу знань, включаючи в якості центральної частини, платформу для обміну отриманими знаннями і кращими практиками в моделі (наприклад, веб-сторінка);
-    розробити і впровадити навчальні модулі щодо реалізації моделі (на основі кращих практик) для представників громад, посадовців місцевого самоврядування, державних службовців і т.д., зокрема, такі як: розвиток навичок з визначення потреб; планування на основі участі; бюджетування, управління і проектом громади; облік та звітність; соціальна мобілізація; утримання та обслуговування тощо;
-    посилити потенціал службовців органів влади, передусім районного рівня, у наданні інформаційно-консультаційної підтримки громадам у різних питаннях для виконання проектів (наприклад, вибір найбільш раціональних технічних рішень, розрахунок вартості тощо);
-    передбачити в державному і місцевих бюджетах (наприклад, в рамках національної програми «Питна вода») цільові кошти на підтримку ініціатив громад на основі моделі децентралізованого водопостачання;
-    забезпечити підтримку та консультування органів місцевого самоврядування у питаннях співфінансування громадських ініціатив;
-    розробити, впровадити та закріпити на регіональному та місцевому рівнях систему моніторингу та оцінки для спостереження і оцінки сталості моделі;
-    забезпечити координацію та гармонізацію дій донорів в секторі водопостачання, а також регулярний обмін ідеями, підходами і кращими практиками між проектами, що працюють над різними компонентами децентралізації.